Програми прогнозування ходу воєнних дій: що це і як працює?
Програма MCOSM спрогнозувала, що рашистська армія не візьме столицю України на початку повномасштабного вторгнення. Але чим ці результати відрізняються від роздумів українців на власній кухні? Що ми знаємо про це ПЗ та чи єдине воно у своєму роді? Нумо розбиратися.
24 лютого російські війська здійснили повномасштабне вторгнення на територію України й незабаром дійшли до Києва, але через місяць відступили під приводом пріоритетів, що змінилися в бойових діях (але ми більш схильні до думки Євгена Жукова щодо відступу росіян).
Вважається, що рашистське командування не очікувало на серйозний опір і планувало захопити столицю України за кілька днів. Але які були шанси на успіх такої амбітної операції?
Американська програма Major Combat Operations Statistical Model (MCOSM), яка розраховує можливий результат битв, оцінила ймовірність успіху російської армії на 2 бали з 7. Як працює така технологія? Нумо розбиратися.
Що таке MCOSM?
Major Combat Operations Statistical Model (MCOSM) — статистична модель основних бойових операцій. Це одна з найзначніших розробок у сфері військового прогнозування, розроблена у Військово-морському коледжі (Naval War College) і Військово-морській аспірантурі (Naval Postgraduate School) у Монтереї (Каліфорнія, США).
Алгоритм симулятора засновані на даних 96 військових дій за останні 100 років. Автор програми, професор Військово-морського коледжу Джон Чарнекі заявив, що в руках досвідченого користувача програма робить 7 вірних передбачень з 10.
Для симуляції тієї чи іншої битви користувач повинен внести до MCOSM 30 значень кожної зі сторін конфлікту. Серед них:
- рівень підготовки військових,
- збройна потужність,
- мобільність,
- логістика,
- вміння розвідки,
- можливості прийняття рішень,
- упорядкування та синхронізація операції тощо.
Щоб отримати імовірно правдиві результати, потрібне чітке судження. Оскільки інформація про наведені вище значення часто невідома або неправильно розрахована заздалегідь, оцінка програми може бути помилковою.
Які ще є програми прогнозування бойових дій?
MCOSM є програмою детермінованого типу — одні й самі значення дають однаковий результат. Інший тип — імовірнісний. Для прикладу The Economist наводить BRAWLER, симулятор повітряних боїв, розроблений американською оборонною фірмою ManTech.
BRAWLER збирає інженерні дані щодо продуктивності бойових літаків, включаючи їхні підсистеми, а також можливість наявності таких речей, як наземний радар і ракетні батареї. Під час моделювання віртуальні уявлення цього обладнання можуть контролюватись або людьми, або самим ПЗ.
У цій програмі можна запускати один і той самий сценарій багато разів, отримуючи різні результати. Це дозволяє встановити, наприклад, які саме маневри, погода, висота чи інші змінні збільшать шанси ухилення винищувача F-16 від російського зенітно-ракетного комплексу С-400.
Крім цього, розробники BRAWLER займаються моделюванням «мозку пілота», що дозволяє їх симуляції враховувати ментальні та культурні особливості віртуального пілота, а також фактори, що відвертають увагу та когнітивне навантаження під час бойового вильоту.
У симуляторах BRAWLER зазвичай використовується не більше 20 літальних апаратів, але за потреби модель може впоратися з втричі більшою кількістю літаків. Розповсюдження повної версії ПЗ суворо обмежено, а Міністерство оборони Великобританії є єдиним відомим іноземним реципієнтом.
Розвиток розробок у сфері військового прогнозування
Транснаціональна компанія Bohemia Interactive Simulations (BISim) працює над іншою розробкою — цілим «оборонним метавсесвітом» Pioneer. Творці проєкту заявляють, що програма зможе моделювати дії та їх наслідки для величезної кількості людей та об’єктів: від військовослужбовців та техніки, до будівель, машин, веж мобільного зв’язку та навіть кількості боєприпасів у окремого бійця.
Також симулятор у своїх розрахунках враховуватиме не лише реальне розташування об’єктів, отримане із супутників та літаків-розвідників, а й погодні умови, що дозволить прорахувати навіть застрявання танка у багнюці.
Колишній глава BISim Піт Моррісон, який зараз займається комерційною стороною проєкту, заявив, що деталізація доходитиме до прорахунку траєкторії польоту кожної окремої кулі, включаючи рикошети. «Проведіть кілька сотень симуляцій перетину військами ділянки ворожої території, і розрахунок втрат навчить вас, як не треба це робити», — сказав Моррісон. Морська піхота США сподівається отримати Pioneer уже у 2023 році.
Ще один перспективний проєкт — Advanced Joint Effectiveness Model (AJEM), над яким працює понад 600 людей, за підтримки Міністерства оборони США. AJEM маже видавати ймовірності, пов’язані з гіпотетичними атаками. Приклад: якби 300 мінометних снарядів випустили по 20 бойових машинах Bradley, які рухалися в заданому строю з певною швидкістю на відстані 4 км, програма розрахувала б ймовірні типи пошкоджень тощо.
Наступним кроком розвитку подібних технологій є об’єднання різних моделей разом. Команди розробки ПЗ працюють над ще більшими (і поки що невідомими) симуляторами, щоб підключатися до AJEM на льоту для більшої точності. Про це повідомляє The Economist.
Також слід відзначити Causal Exploration, або CausX. Розробники програми прагнуть розробити платформу моделювання, щоб допомогти військовим у розумінні та вирішенні причинних факторів, що лежать в основі складних конфліктних ситуацій. Causal Exploration ще не готове до повного розгортання, але, за словами менеджера програми Джошуа Елліотта, вона вже породжує «моменти осяяння», коли військові розуміють/усвідомлюють цінність цього продукту.
Варто розуміти, що підрозділ військового моделювання Пентагону працює над розробкою та вдосконаленням ще близько 100 прогнозних алгоритмів. Про це розповів колишній співробітник підрозділу Роджер Сміт.
Післяслово: хто переможе в російсько-українській війні?
За всієї складності таких програм та величезної кількості змінних, які вони враховують, війна в Україні показала, що вони є недосконалими. Воля українців до опору російській агресії надає більшого впливу на хід війни, ніж очікувала команда фахівців армійського дослідницького й аналітичного центру у Форт-Лівенворті (Канзас, США), заявила його очільниця Памела Блечінгер.
Хоча MCOSM не враховує такий параметр як «воля до боротьби», журналісти The Economist все ж таки попросили Джона Чарнекі передбачити, чим закінчиться другий етап війни в Україні. Автор програми вніс у неї актуальну інформацію, включаючи брак зброї в українських військових та здібності росії в галузі управління військами та обробки інформації. Результатом симуляції став важкий глухий кут — 5 балів із 7-ми на успіх для кожної зі сторін конфлікту.
Втім, до результатів симуляцій потрібно ставитись обережно, вважає співробітник Військово-морського аналітичного центру (Вірджинія, США) Ендрю Ілачинські. «Присвоєння числових значень людської психології та військовим ноу-хау у кращому разі суб’єктивне, а в гіршому — нереальне», — зазначив він.
Як гадаєте, що переможе: розрахунки MCOSM чи воля українців до опору? Пишіть у коментарях.