Огляд

Що таке SSL/TLS?

Коли ти відкриваєш будь-який сайт, між браузером і сервером починається обмін даними: адреса, заголовки, куки, токени, запити до API. Усе це проходить через десятки проміжних вузлів і маршрутизаторів. Якщо з’єднання не захищене, інформацію можна перехопити або навіть підмінити.

SSL/TLS — це набір протоколів, які перетворюють звичайну передачу даних на захищений діалог. Вони шифрують інформацію, перевіряють, чи справжні сервери й гарантують, що вміст не зміниться дорогою. У браузері це виглядає знайомо — HTTPS у рядку адреси та значок замка поруч.

І хоча сьогодні HTTPS сприймається як щось само собою зрозуміле, шлях до нього був не таким коротким. Щоб зрозуміти, як ми отримали сучасний рівень захисту, варто повернутися до початку історії SSL. Не гаймо ж часу — перейдімо до головного.

Коротка історія

У середині 1990-х років Netscape (американська компанія, яка створила один із найперших веббраузерів) запропонувала SSL (Secure Sockets Layer) — перший масовий спосіб шифрувати вебтрафік. Рішення спрацювало, але згодом виявилися слабкі місця. 

У 1999 році естафету прийняв TLS (Transport Layer Security) — стандарт від IETF. 

Далі були версії TLS 1.0/1.1 (сьогодні застарілі), TLS 1.2 (на практиці мінімум у продакшні) і TLS 1.3 (сучасна норма: сильні алгоритми, краща швидкість старту з’єднання).

SSL vs TLS

SSL можна назвати попередником TLS. Перші версії SSL колись були проривом, але з часом у них знайшли критичні вразливості. Саме тому сьогодні SSL не використовують.

Його місце зайняв TLS (Transport Layer Security) — сучасна і вдосконалена версія того самого механізму. Вона працює швидше, використовує сильні алгоритми шифрування й надійно захищає від відомих атак.

Коли ти бачиш термін «SSL-сертифікат», знай: мова йде саме про TLS. Просто стара назва залишилась звичкою з 90-х, хоча технологічно SSL уже давно не застосовується.

Як це працює?

Захищений обмін починається з короткої процедури — рукостискання (handshake). Це кілька кроків, які тривають мілісекунди.

Домовленість про параметри

Браузер надсилає «я вмію ось такі версії TLS і набори шифрів (cipher suites)», сервер обирає безпечну комбінацію. У TLS 1.3 цей етап компактніший, тому сторінка відкривається швидше.

Автентифікація сервера

Сервер надсилає сертифікат — підписаний довіреним центром сертифікації (CA) файл із публічним ключем і даними власника. Браузер перевіряє ланцюжок довіри, термін дії, чи не відкликано сертифікат (OCSP/CRL). Так ми розуміємо, що це «той самий» сайт.

Спільний секрет

Сторони обмінюються випадковими значеннями через алгоритм обміну ключами (зазвичай ECDHE) і розраховують сеансові ключі — одноразові ключі для цієї сесії. Далі трафік шифрується швидкими симетричними алгоритмами — AES-GCM або ChaCha20-Poly1305. 

Кожне повідомлення захищене не лише шифруванням, а й міткою цілісності (AEAD), тож непомітно підмінити дані не вийде.

Робочий режим

Після рукостискання починається звичайний HTTP-діалог, але всередині зашифрованого «тунелю». 

Що конкретно дає TLS?

• Конфіденційність: перехопити можна, прочитати без ключа — ні.
• Автентичність: сертифікат підтверджує, що це саме той сервер.
• Цілісність: «підкрутити» суму в оплаті або тіло запиту непомітно не вийде.

Для чого це бізнесу?

• Довіра й конверсії. Браузери маркують HTTP як «Not secure», частина користувачів просто йде. HTTPS знімає бар’єр при оплатах і реєстраціях.
• SEO. Google рахує HTTPS як сигнал ранжування; відмова від нього — мінус до позицій.
• Комплаєнс. Для обробки карт (PCI DSS) чи роботи з персональними даними сучасний TLS — не опція, а вимога.
• Ризики. Ціна інциденту з витоком або підміною форми значно вища за вартість сертифіката й одноразово налаштованих конфігів.

Обмеження та недоліки TLS

Хоч TLS і гарантує високий рівень безпеки, він не може захистити від усього. Це не «чарівна кнопка», яка виправить усі проблеми із захистом.

Протокол шифрує дані під час передавання, але не здатен закрити вразливості у самому сайті чи застосунку. Якщо код має діри, наприклад, SQL-ін’єкції або XSS, TLS їх не усуне. Так само він не врятує, якщо користувач використовує слабкі паролі або встановив шкідливе розширення в браузері.

Найчастіше проблеми виникають через людський фактор. Наприклад:

• не продовжили сертифікат вчасно — сайт стає «небезпечним» для браузерів;
• залишили старі версії TLS «для сумісності» — і відкрили шлях для атак;
• частина сторінок завантажується через HTTP — з’являється змішаний контент і браузер попереджає про ризики;
• використали сертифікат, підписаний власноруч — користувач бачить попередження про недовіру.

Як увімкнути HTTPS?

• Отримай сертифікат
  
  Для більшості сайтів найзручніше рішення — Let’s Encrypt. Це безплатно, автоматично поновлюється кожні 90 днів і добре працює з популярними серверами.

Якщо ж сайт представляє компанію чи працює з клієнтськими даними, краще обрати сертифікат із перевіркою організації — наприклад, від DigiCert, GlobalSign або Comodo.

• Встанови та зафіксуй політику шифрування
  
  1. Під’єднай ланцюжок сертифікатів (серверний, проміжний, кореневий) і приватний ключ.
  
  2. Дозволь TLS 1.2 + 1.3, вимкни 1.0/1.1.
  
  3. Обери набори шифрів AES-GCM та/або ChaCha20-Poly1305.
  
  3. Увімкни OCSP stapling (щоб перевірка статусу сертифіката не гальмувала) і HTTP/2, а якщо інфраструктура дозволяє — HTTP/3 (QUIC).
  
• Додай захисні заголовки
  
  Після перевірок увімкни HSTS (HTTP Strict Transport Security) — він змушує браузер автоматично використовувати тільки HTTPS і не дозволяє повертатися до HTTP.

Додай також базові Security Headers — Content-Security-Policy, тX-Content-Type-Options, X-Frame-Options. Це окремий рівень безпеки, який у поєднанні з TLS значно підсилює захист сайту.

• Перевір і автоматизуй
  
  Пройди SSL Labs Server Test (націлься на оцінку A або A+), подивись DevTools → Security (версія TLS, шифр, ланцюжок), налаштуй моніторинг строків дії сертифікатів і автооновлення (Certbot/ACME-клієнт).

Типові помилки під час роботи з TLS і як їх уникнути?

Навіть коли сайт використовує TLS, це ще не гарантує, що все налаштовано правильно. Є кілька помилок, які трапляються найчастіше, але їх легко уникнути.

1. Використання застарілих протоколів

Деякі адміністратори залишають старі версії TLS «для сумісності зі старими системами». Але це прямий шлях до проблем: браузери показують попередження про небезпечне з’єднання, а зловмисники можуть скористатися вразливостями старих алгоритмів.

Як уникнути: використовуй лише TLS 1.2 або TLS 1.3, а решту версій вимкни. Якщо у тебе є старі інтеграції, протестуй їх заздалегідь і онови.

2. Прострочений сертифікат

Сертифікати мають термін дії, зазвичай кілька місяців. Якщо його пропустити — браузер одразу позначить сайт як «небезпечний». Користувач бачить попередження і часто просто не відкриває сторінку.

Як уникнути: налаштуй автоматичне оновлення через ACME (наприклад, за допомогою Let’s Encrypt) або під’єднай моніторинг, який повідомить, коли термін дії добігає кінця.

3. Змішаний контент

Це трапляється, коли частина сторінки завантажується через HTTPS, а частина — через HTTP. Наприклад, зображення або скрипт посилаються на стару адресу без «s». У результаті замок біля адреси «сіріє», а браузер може навіть заблокувати частину контенту.

Як уникнути: перевір усі посилання на сайті та заміни http:// на https://. Для великих проєктів можна додати правило Content Security Policy із параметром upgrade-insecure-requests, яке автоматично оновлює небезпечні запити.

Продуктивність і перевірка налаштування

Раніше вважали, що шифрування через TLS уповільнює роботу сайтів. Сьогодні це вже не проблема: сучасні сервери та алгоритми шифрування працюють швидко, а нові версії протоколу — зокрема TLS 1.3 — зменшують затримки майже до нуля.

Щобільше, сучасні вебтехнології, такі як HTTP/2 та HTTP/3, працюють лише поверх TLS і навіть покращують швидкість завантаження сторінок завдяки оптимізації з’єднання. Тож якщо сайт «гальмує», причина майже завжди в іншому — важкі скрипти, великі зображення чи повільна база даних.

Щоб перевірити, чи все налаштовано правильно, зверни увагу на кілька речей:

• у браузері має бути значок замка та адреса, що починається з https://;
• у розділі Security (інструменти розробника) можна побачити, яку версію TLS використовує сайт і чи дійсний сертифікат;

• сервіси на кшталт SSL Labs Server Test допоможуть перевірити якість налаштування, а окремі онлайн-сканери — знайти змішаний контент;
• для проєктів із кількома середовищами (тестовим і робочим) варто налаштувати автоматичне відстеження строку дії сертифікатів.

Підсумок

TLS — це фундамент довіри між користувачем і сайтом. Він гарантує, що передані дані залишаються приватними, а сервер — справжній, не підроблений.

Щоб усе працювало надійно, достатньо дотримуватись кількох простих правил: 

• використовувати сучасні версії TLS; 
• оновлювати сертифікати;
• уникати змішаного контенту;
• періодично перевіряти конфігурацію. 

Це нескладні кроки, які забезпечують стабільну та безпечну роботу будь-якого вебресурсу.

Безпечна інфраструктура починається з розуміння процесів. Якщо хочеш розібратись у них більше — приєднуйтесь до авторських курсів ITEDU. Ми допоможемо розкласти складні речі по поличках і перетворити знання на впевнені навички.