Коли йде мова про мережеву безпеку, одного міжмережевого екрана не завжди достатньо. Він добре фільтрує з’єднання за адресами, портами та правилами доступу, але може пропустити шкідливий трафік, який лише формально відповідає дозволеним політикам.
Саме тут і з’являються IDS та IPS — системи, що вміють помічати атаки в трафіку й (у випадку IPS) зупиняти їх ще до того, як вони дійдуть до сервісу. Перейдімо далі до деталей.
Що таке IDS і IPS: визначення без плутанини
IDS (Intrusion Detection System) — система виявлення вторгнень. Її завдання: спостерігати, аналізувати, сповіщати. Вона знаходить підозрілу активність у трафіку або на хості й генерує сповіщення чи лог для команди безпеки.
IPS (Intrusion Prevention System) — система запобігання вторгненням. Вона робить те саме, що IDS, але ще й впливає на трафік: може блокувати IP-адреси, скидати з’єднання, відкидати пакети та застосовувати політики.
Часто ці підходи об’єднують терміном IDPS (detection + prevention), але в реальному житті це може бути:
- окремий IDS і окремий IPS;
- один продукт, який підтримує обидва режими;
- функціональність IPS, вбудована в NGFW або UTM.
Трохи історії
Перші практичні IDS-рішення активно розвивалися ще в 1990-х: тоді фокус був на тому, щоб системно бачити атаки в мережі та логах. Згодом бізнес почав вимагати не лише сповіщення, а й автоматичного блокування, і так поступово сформувався підхід IPS.
Еволюція проста: спочатку навчилися виявляти, потім — реагувати без участі людини там, де це безпечно.
Як працює IDS?
Класична мережева IDS зазвичай працює поза розривом (out of band): не стоїть у мережевому тракті, а отримує копію трафіку через SPAN-порт на комутаторі або через TAP. Далі система:
- збирає пакети або мережеві потоки в реальному часі;
- аналізує їх за правилами та моделями;
- у разі спрацювання формує сповіщення, лог або подію для SOC чи SIEM.
Перевага такого підходу — IDS не впливає на продуктивність мережі, бо не змінює процес постачання пакетів.
Недолік — сама по собі вона нічого не блокує: потрібна реакція команди або автоматизація через інші інструменти (наприклад, правила на міжмережевому екрані або сценарії в SOAR).
Як працює IPS?
IPS зазвичай ставлять inline — тобто трафік реально проходить через нього. Часто це точка до або після міжмережевого екрана, залежно від архітектури. Логіка аналізу схожа на IDS, але з додатковим кроком: якщо правило спрацювало, IPS може зупинити підозрілий трафік одразу.
Тут важливо врахувати нюанси:
- за некоректного або надмірного застосування правил IPS можливі хибні блокування легітимного трафіку;
- глибокий аналіз на великих обсягах може давати затримки або створювати вузьке місце.
Тому на практиці IPS нерідко спочатку вмикають у режимі лише виявлення, налаштовують правила, і тільки потім переводять у режим блокування.
Методи виявлення
Сучасні IDS/IPS зазвичай комбінують кілька підходів.
Сигнатурний (signature-based).
Порівнює трафік із базою відомих шаблонів атак. Працює швидко й прогнозовано, але залежить від актуальності правил і може не помічати нові техніки.
Аномальний (anomaly-based).
Будує базову модель нормальної поведінки мережі або хоста та підсвічує відхилення. Добре підходить для нетипових сценаріїв, але може давати більше хибних спрацювань, особливо в динамічних середовищах.
Поведінковий аналіз (behavioral, ML-підходи).
Допомагає помічати підозрілі ланцюжки дій, а не лише окремі пакети. Це корисно для складних атак, але потребує якісних даних і правильних налаштувань.
Типи IDS/IPS та де вони працюють
Найчастіше зустрічаються такі варіанти:
- NIDS/NIPS (мережеві): аналізують трафік у сегменті або на периметрі. Дають широку картину, але без деталей стану конкретного сервера.
- HIDS/HIPS (хостові): працюють на конкретному сервері чи робочій станції, аналізують процеси, логи, зміни файлів і мережеві з’єднання. Дають глибину, але потребують керування агентами.
- Спеціалізовані: для протоколів або застосунків (наприклад, контроль доступу до баз даних), для бездротових мереж (WIPS), або гібридні схеми.
Переваги та недоліки: що варто знати до впровадження?
IDS/IPS дають:
- раннє виявлення атак: сканування портів, спроби експлуатації вразливостей, активність ботнетів, підозрілі з’єднання;
- видимість і контекст: логи та події для розслідувань і форензіки;
- автоматичну реакцію (для IPS): зниження навантаження на команду, особливо для типових атак;
- підтримку комплаєнсу: коли потрібні аудит та підтвердження моніторингу.
Основні обмеження:
- хибні спрацювання без регулярного тюнінгу можуть призводити до втоми від алертів;
- пропуски нових атак можливі, якщо покладатися лише на сигнатури;
- проблеми з видимістю в хмарі та гібридних середовищах, якщо рішення не масштабується або не бачить потрібні потоки;
- для IPS — ризик блокування легітимного трафіку та потенційні затримки.
Як поетапно впроваджувати IDS/IPS, щоб не зламати процеси?
- Визначте цілі та зони контролю. Що саме потрібно захищати: периметр, критичні сервіси, сегменти мережі, доступ до баз даних, хмарні середовища.
- Оберіть точки збору трафіку та джерела подій. Для IDS це може бути SPAN/TAP або віддзеркалювання трафіку в хмарі. Для HIDS/HIPS — агенти та системні логи.
- Почніть із режиму виявлення. Навіть якщо це IPS, перший етап краще провести як detect-only, щоб зібрати базову картину нормальної активності.
- Налаштуйте політики та виключення. Приберіть очевидні хибні спрацювання, врахуйте технічні сканери, моніторинг, резервні копії, CI/CD.
- Інтегруйте події з SIEM і пропишіть процес реагування. Подія має мати відповідального, пріоритет і зрозумілий наступний крок.
- Увімкніть блокування поступово. Починайте з найбільш однозначних атак і правил, а потім розширюйте покриття.
- Закладіть регулярний тюнінг. Оновлення сигнатур, зміни в інфраструктурі, міграції в хмару — усе це впливає на якість детекції.
IDS/IPS у 2026: як це поєднується з NGFW, EDR, NDR та SIEM
У сучасних середовищах IDS/IPS рідко працює ізольовано. Частину функцій часто беруть на себе:
- NGFW/UTM (інколи там уже є модуль IPS) — міжмережеві екрани нового покоління, які фільтрують трафік за правилами, застосунками та протоколами. Вони можуть одразу блокувати відомі атаки.
- EDR (глибина на кінцевих точках) — рішення для захисту серверів і робочих станцій, які відстежують процеси, файли та підозрілу поведінку безпосередньо на хості.
- NDR (мережева аналітика й контекст) — інструменти, що аналізують мережевий трафік у цілому та допомагають помічати нетипову або приховану активність, яку складно виявити простими правилами.
- SIEM (кореляція подій і розслідування) — платформи для збору подій із різних систем безпеки, які дозволяють бачити повну картину інциденту та спрощують розслідування.
На практиці це означає, що IDS/IPS більше не є єдиним джерелом інформації про атаки. Частина подій приходить з міжмережевого екрана, частина — з кінцевих точок, а мережевий аналіз доповнює загальний контекст.
Тому важлива не назва конкретного продукту, а те, чи компоненти безпеки доповнюють один одного і дають зрозумілу картину подій.
Підсумок
IDS і IPS — це про контроль і керовану реакцію. IDS дає видимість і сигнали без впливу на мережевий тракт, IPS додає можливість автоматично зупиняти атаки, але потребує акуратного налаштування, щоб не блокувати легітимні процеси.
Якщо хочеться не просто розібратися в термінах, а впевнено працювати з мережами, Linux та інфраструктурою в цілому, варто подивитися курси ITEDU. У програмах є база, яка допомагає краще розуміти, як вибудовується захист у реальних середовищах.
