8 дистрибутивів Linux, які варто уникати новачкам
Linux — це не одна система, а ціла екосистема дистрибутивів. Усі базуються на одному ядрі Linux, але відрізняються за інструментами, інтерфейсом і сценаріями використання.
Деякі створені для зручної щоденної роботи (як Ubuntu чи Mint). Інші (як Arch, Gentoo або Slackware) вимагають глибших знань, постійної роботи з терміналом і ручної конфігурації.
У цьому матеріалі ми зосередимось на дистрибутивах, які варто відкласти, якщо ти лише починаєш знайомство з Linux.
Linux From Scratch (LFS)
Linux From Scratch — це проєкт, який надає докладні інструкції зі збирання власної системи Linux вручну: від компіляції ядра до налаштування бібліотек і системних утиліт.
Тут усе робиться з нуля — без менеджера пакетів, автоматичних інсталяторів чи готових конфігурацій.
Не варто починати з LFS, якщо:
- не маєш досвіду роботи в терміналі;
- ніколи не працював із компіляцією коду;
- очікуєш, що частина процесу буде автоматизована.
Коли спробувати: коли вже впевнено почуваєшся в середовищі Linux і хочеш зібрати систему під себе, з розумінням кожного кроку.
Gentoo
Найвибагливіший дистрибутив серед усіх. У Gentoo все компілюється з вихідного коду за допомогою пакетної системи Portage.
Цей дистрибутив поганий вибір для роботи, якщо:
- не знайомий із тим, як працює пакетна система;
- не маєш часу на постійне налаштування.
Спробувати варто, коли: хочеш максимально гнучку систему з повним контролем над усім — і маєш для цього досвід і час.
Arch Linux
Arch часто обирають ті, хто вже впевнено працює з Linux. Він вимагає повного контролю на кожному етапі: від розбивки диска до вибору драйверів. На відміну від похідних, як-от Manjaro, тут відсутній графічний інсталятор — усе налаштовується вручну через командний рядок.
Хоча існує скрипт archinstall, який спрощує початкове встановлення, він не замінює базового розуміння структури системи та її компонентів.
Не рекомендуємо початківцям, якщо:
- хочеш інсталювати систему швидко і без зайвих складнощів;
- не працював з терміналом
Коли варто розглянути: після того, як попрацюєш із Manjaro або простішими системами.
Slackware
Slackware — один з найстаріших дистрибутивів, і це одночасно його плюс та мінус. Система надійна, але більшість дій тут доведеться виконувати вручну: оновлення, встановлення програм, налаштування середовища.
Slackware практично не містить інструментів автоматизації, а користувацький інтерфейс зведений до мінімуму.
Не радимо обирати, якщо:
- не маєш досвіду з Linux;
- очікуєш сучасний інтерфейс і звичні зручності.
Підійде, якщо: маєш достатній досвід, цінуєш стабільність і хочеш сам контролювати кожен крок без сторонніх утиліт і автоматизованих процесів.
NixOS
NixOS — це сучасний дистрибутив із відкритим кодом, який налаштовується через декларативні конфігураційні файли. Він базується на пакетах із проєкту Nixpkgs і використовує унікальний підхід до керування системою — схожий на принципи IaC.
Усі компоненти системи конфігуруються у вигляді модулів, які можна гнучко комбінувати та відтворювати в будь-якому середовищі.
Цей дистрибутив може виявитися складним, якщо ти:
- не знайомий із конфігураційними мовами;
- не працював із концепцією IaC.
Спробуй, коли: захочеш систематизувати все у своїй ОС і вже вільно орієнтуєшся у базових дистрибутивах.
Void Linux
Void Linux не базується на іншій системі — він побудований з нуля. Тут використовується власний пакетний менеджер і немає systemd, що ускладнює використання багатьох поширених інструкцій.
Що може викликати труднощі:
- нестандартні інструменти для керування пакетами;
- альтернативні механізми запуску служб (runit замість systemd);
- менше прикладів і гайдів у відкритих джерелах.
Коли варто обирати: якщо вже маєш досвід і хочеш спробувати альтернативний підхід без зайвих компонентів.
Alpine Linux
Alpine — мінімалістична система, часто використовується в Docker або для серверів. Через свою надмірну простоту не така зручна для звичайної роботи. У системі відсутній графічний інтерфейс, набір утиліт мінімальний, а деякі програми взагалі не запускаються.
Може заплутати, якщо:
- очікуєш знайомі інструменти та інтерфейс;
- хочеш використовувати систему як основну.
Коли підійде: якщо вже впевнено працюєш з Linux у ролі системного адміністратора чи DevOps-інженера.
Bedrock Linux
Bedrock — це система, яка дозволяє об’єднати в одному середовищі частини різних дистрибутивів. Наприклад, використовувати bash з Arch, пакетний менеджер з Fedora і драйвери з Ubuntu.
Це звучить цікаво, але налаштування вкрай складне, і навіть невелика помилка може зробити систему менш стабільною.
Що може ускладнити роботу:
- конфігурація потребує глибокого розуміння внутрішньої будови дистрибутивів;
- помилки в налаштуваннях часто призводять до нестабільної роботи;
- практично відсутня автоматизація — більшість дій виконується вручну.
Підійде: як експеримент для досвідчених користувачів, які хочуть створити щось нестандартне.
З чого варто почати роботу з Linux?
Щоб навчання було комфортним і результативним, рекомендуємо стартувати з дистрибутивів, орієнтованих на новачків. Вони мають інтуїтивний інтерфейс, стабільну роботу, активну спільноту та великий вибір інструкцій.
Серед найкращих варіантів:
- Ubuntu — класичний вибір для початківців, з великою базою знань і зручною екосистемою.
- Linux Mint — ще простіший у використанні, із середовищем, схожим на Windows.
- Zorin OS — орієнтований на тих, хто переходить з Windows, має привабливий дизайн.
- Fedora Workstation — трохи технічніший, але сучасний і стабільний варіант для навчання.
Висновок
Linux дає свободу, але її потрібно вміти використати. Тому не поспішай — спочатку обери систему, яка допоможе навчитися. А потім повернись до цього списку та обери свій наступний виклик.
Не вистачає системного підходу і практичних порад? У ITEDU є авторські курси по Linux — з досвідом, кейсами та підтримкою. Дивись програму та реєструйся.