«Я завжди намагаюся робити щось вагоме», — викладач і співзасновник ITEDU Павло Завада
Павло Завада розпочав свій шлях як сисадмін і виріс до співзасновника компанії. Зараз він викладач курсів ITEDU та практик з 15+ років досвіду. Він простими словами та на прикладах розповідає детально про задачі DevOps-інженера, стек технологій та варіанти розвитку.
Ми поспілкувалися з Павлом, щоб дізнатися більше про нього, як про особистість, фахівця, а також як про викладача та підприємця. Про те, як став тим, ким є зараз, як знаходить метч зі студентами та що думає про українську ІТ-освіту і ШІ — дізнавайся далі.
Посада: Викладач і співзасновник IT Education Center та
NETFORCE Ukraine
Освіта: КПІ ім. Ігоря Сікорського (системний аналіз)
В його стеку: Linux, Webservers, Databases, Networking, Monitoring, Amazon AWS, GCloud, Azure, Docker, Kubernetes, IaC, CI/CD, Automation.
Виконав:
200+ проєктів як DevOps-інженер
100+ проєктів як архітектор
Бекграунд: 10+ років досвіду роботи DevOps-інженером
З чого і як розпочався шлях в ІТ
«Я одним з перших мав комп’ютер та інтернет, і це відкривало для мене багато можливостей»
Відтак я почав знайомитися з комп’ютерною технікою, дізнавався, як все це працює. Згодом міг завантажувати реферати, виконувати завдання, які були недоступні для моїх однокласників. Це дозволяло мені оптимізувати час і спрямовувати його на інші важливі речі.
Ще до того, як у мене з’явився мій перший ПК, брат вже цікавився комп’ютерною технікою. Він захоплювався радіоелектронікою разом зі своїми друзями. Вони паяли схеми, обмінювалися ними й детально розбиралися, які компоненти потрібно купити для створення власного комп’ютера. Завдяки старанності їм вдалося зібрати пристрій, який можна було назвати комп’ютером, хоча він був далекий від сучасних моделей. Уся конструкція складалася з клавіатури й материнської плати, а програвач для аудіокасет виконував функцію завантаження програм. Зображення виводилося на старий чорно-білий телевізор.
Попри простоту цього саморобного пристрою, я навіть встиг пограти в кілька комп’ютерних ігор на ньому. Усе це не просто викликало інтерес, а й сформувало мою пристрасть до комп’ютерної техніки й бажання розуміти, як усе працює.
Після школи я вирішив вступати до КПІ. Ще в 11 класі їздив на підготовчі курси щовихідних з Новогуйвинська, що на Житомирщині, до Києва. Це був важливий етап у моєму житті, який заклав основу для подальшого шляху в технічній сфері.
Після нульового курсу я склав вступні іспити на дуже високий бал, і вирішив обрати факультет системного аналізу, який був найскладнішим.
«Університет — це насамперед школа життя». Про студентські роки
Я не розчарувався у навчанні в університеті. Звичайно, багато хто на той момент зрозумів, що це не їхній шлях, але в мене інтерес до точних наук і комп’ютерної техніки тільки зростав.
Університет — це окрема глава в моїй книзі життя. Це був дуже класний етап, і я із задоволенням його згадую.
Пригадую, як я жив у гуртожитку КПІ, оскільки був з іншого міста. Життя там — це своєрідне виживання. У моїй кімнаті були студенти різного віку: я — першокурсник, а зі мною жили третьокурсники та п’ятикурсники. Мене поселили без жодного одногрупника, що, звісно, було досить незвично. Це стало додатковим викликом, який вимагав адаптації та психологічної стійкості.
З самого початку стало зрозуміло, що мої успіхи в школі не мають великого значення. Я відчував, що тут не найкращий, і якби не прийняв це спокійно, це могло б мені навіть нашкодити. Багато студентів з київських ліцеїв приходили до університету з великими амбіціями, але не витримували навантаження. Я ж, хоча і закінчив гімназію, не мав значних досягнень на всеукраїнських олімпіадах, максимум — другі-треті місця на обласному рівні.
Маю зізнатися, університет виявився складнішим, ніж я очікував. Математика та інші предмети на факультеті системного аналізу давалися важко. Багато студентів не пройшли перший семестр з різних причин: хтось перевівся на інші факультети, хтось просто не витримав навантаження.
Я обрав стратегію, що не буду гнатися за ідеальними оцінками, а натомість зосереджусь на тому, щоб мати стипендію. Для мене цього було цілком достатньо. І я не шкодую про свій вибір.
Вважаю, що університет — це насамперед школа життя, де я навчився взаємодіяти з людьми, комунікувати, домовлятися — всього того, що потрібно для майбутнього.
«Я почав підробляти на третьому курсі». Кар’єрний шлях: що було викликом?
Попри те, що в мене не було достатньо технічних знань, я все ж знайшов можливість заробити. Я хотів працювати, щоб мати кишенькові гроші. Знайшов роботу у фірмі, що займалася продажем косметики. Моя задача полягала в підтримці комп’ютерної мережі. Займався перевстановленням програмного забезпечення, тобто працював як помічник системного адміністратора на Windows. З Linux познайомився пізніше.
Мені не часто телефонували, і навіть якщо проблем не було, я отримував плату за свою роботу, що дуже мені підходило. Я намагався налаштувати все так, щоб їздити якомога менше, і це класно працювало.
На четвертому курсі вирішив піти в компанію Data-Xata, де пропрацював приблизно два роки і взяв паузу, оскільки потрібно було захищати дипломи на старших курсах.
Однак після одруження, постала необхідність стабільного доходу. Я зрозумів, що потрібно знайти більш прибуткове місце, і це спонукало мене використати свої знання з університету на практиці.
Наприкінці 2012 року знову потрапив у Data-Xata, тільки цього разу моїм керівником став Олександр Барахтянський, співзасновник компанії NETFORCE Ukraine. Згодом перейшов у Mitirec — компанію, яка займалася розробкою сайтів і пропонувала рішення для великих клієнтів. Одним із наших найзначніших замовників був український підрозділ компанії “Coca-Cola”. Ми створювали сайти для різних акцій, і я працював над механіками, які залучали користувачів. Наприклад, ми розробляли проєкти для тих самих перших кришечок, під якими ховалася інформація про призи.
Мене це захоплювало, адже робота з такими компаніями вимагала високої якості виконання. Я зрозумів, що проєкти для великих замовників — це саме те, що потрібно робити з урахуванням усіх технічних аспектів. Я налаштовував ці системи і бачив результат своєї праці.
В університеті я міг стати розробником, але вибрав інший шлях. У хостинговій компанії я познайомився з Linux, почав налаштовувати системи, і це змінило мій вектор розвитку. Попри старання розробників у написанні коду, клієнти не завжди розуміють його якість, але їм важливо, щоб системи працювали ефективно, що я й забезпечував у своїй ролі.
У компанії Miritec пропрацював рік на позиції системного адміністратора. Згодом я став помічником, а потім — CIO компанії. Це дало мені можливість впливати на архітектуру проєктів і вибір технологій. Я навчався менеджменту, брав участь у щотижневих зустрічах, де обговорювали розвиток компанії. Весь цей досвід був неоціненним, і я з радістю імплементував отримані знання у своїй наступній роботі.
Про NETFORCE Company та ITEDU
«Попри всі ризики, ми вирішили спробувати». Створення власної компанії: як це було?
Ставши CIO, я зрозумів, що досягнув певного рівня і вирішив створити власну компанію, обговоривши цю ідею з Олександром, яка йому сподобалася.
Цікаво, що в нашій родині немає підприємців. Моя мама — вчителька біології, батько — працював на заводі, дідусь був агрономом. Чому мене потягнуло до підприємницької діяльності? Не знаю, можливо, так зорі склалися 😉
Компанія створювалася, на той момент, коли я з дружиною чекали на дитину. Їй слід віддати належне: вона підтримала мене в цьому рішенні, адже залишити стабільну роботу з хорошою зарплатою — це великий ризик. Але, попри все, вирішили спробувати. Ми були дуже мотивовані й розуміли, що назад дороги немає.
Так почався процес імплементації: я зареєстрував компанію під назвою NETFORCE, і ми вирішили стартувати з офлайн-курсів. Це був наш перший крок, оскільки ми знали, що навчання — це чудовий спосіб залучити людей і створити базу для подальшого розвитку компанії. До 2017 року ми активно працювали над розвитком, запустили курси з нуля, організували групи і все необхідне для навчання.
Спочатку нас було лише двоє, але з часом ми почали рости, що дозволило нам розширити штат. У 2017 році ми також розробили сайт для NETFORCE і почали відокремлювати команди. Таким чином, структура компанії ставала більш чіткою та організованою.
«Кожен з цих етапів дав нам цінний досвід». Виклики та успішні кейси NF Group та ITEDU
Всі наші досягнення — це насамперед наш власний ріст. Якби їх не було, ми б не опинилися в тій точці, де перебуваємо зараз.
Серед наших успіхів можу виділити:
- Реалізували нашу ідею — навчати DevOps-інженерів.
- Збільшували кількість необхідних працівників.
- Здобули великі продажі та проєкти, які допомогли забезпечити подальший розвиток компанії.
- Також важливо відзначити, що згодом у нас з’явилися не лише локальні, а й закордонні клієнти, що стало значним кроком уперед.
Тож наш шлях був сповнений викликів і досягнень, які сформували нас такими, якими ми є сьогодні. Кожен з цих етапів дав нам цінний досвід, і я впевнений, що ми зможемо досягти ще більших успіхів у майбутньому.
«Нашою місією є не лише продаж, а й забезпечення високоякісного сервісу, який здатний змінювати життя наших клієнтів на краще»
Ми не просто команда, яка вважає себе класною, а насправді доводимо це на ділі. Постійний зовнішній фідбек, такий як позитивні відгуки від клієнтів і рекомендації, значно допомагає нам у бізнесі. Клієнти повертаються і приводять нових, що свідчить про якість нашої роботи. Коли ми отримуємо позитивні коментарі, це підкреслює наші досягнення і мотивацію рухатися далі.
«У таких випадках я завжди намагався проаналізувати, чому це сталося, щоб уникнути повторення в майбутньому». Про ціну помилок і стиль управління
Помилки можна поділити на корпоративні та особисті: у компанії проблеми виникали через недобросовісність співробітників, що призводило до затримок і упущених можливостей, тоді як мої особисті помилки полягають у тому, що я іноді занадто добрий керівник, через що люди можуть не сприймати мене серйозно, хоча я намагаюся підтримувати дружню атмосферу.
Ми з Олександром розділили обов’язки: я більше працюю з клієнтами і займаюся договірними відносинами, тоді як він зосереджується на технічній стороні. Це дозволяє нам краще справлятися з викликами і зосередитися на розвитку. Його технічний бекграунд і мій досвід у спілкуванні з клієнтами створюють сильну основу для нашого бізнесу.
«Створення атмосфери довіри та взаємодопомоги стало нашим пріоритетом». Як ситуація з пандемією, а потім з вторгненням впливає на діяльність NETFORCE Company та ITEDU?
Коли влада оголосила про карантин, ми швидко прийняли важке рішення: наш підрозділ практично припинив діяльність. У той час всі почали запасатися продуктами, і нам стало очевидно, що курсів не буде, адже люди не могли зосередитися на навчанні. В результаті ми прийняли рішення скоротити команду. Це було одне з найскладніших рішень, яке я коли-небудь приймав, і воно залишиться в моїй пам’яті назавжди.
Цей досвід став уроком. Проте ми не зупинилися, почали активно розвивати онлайн-формати, що дало нам можливість залишатися на плаву. Ми реалізували нові курси, які можна було проходити дистанційно, та ввели системи підтримки для наших співробітників. Цей період змусив нас переглянути наші стратегії, вивчити нові технології та адаптуватися до змін, які відбувалися навколо.
Попри виклики, зокрема під час COVID, ми зберегли більшість клієнтів, оскільки підтримка серверів залишалася критично важливою.
Коли розпочалося вторгнення, вранці 24 лютого, команда навіть провела дейлі, щоб обговорити, чи варто їхати в офіс. Я написав у загальний чат, що робота на той момент не має значення — головне думати про родини та близьких. Я закликав усіх зосередитися на своїй безпеці та намагатися бути з родинами, у кого є така можливість. Кожен міг ухвалити своє рішення: евакуюватися чи переїхати в безпечні місця.
На щастя, жоден з наших співробітників не залишився в окупації. Багато з тих, хто міг, почали повертатися до роботи, що важливо для психологічного стану команди. У травні ми почали відновлюватися, відкриваючи нові вакансії. Я звернувся до клієнтів з проханням про попередню оплату, що допомогло компенсувати витрати, і запевнив команду, що війна не вплине на виплати, які завжди виконувалися вчасно.
Цей досвід навчив нас, що в найскладніші часи важливо зберігати єдність і фокусуватися на спільних цілях.
Наступного року компанії виповнюється 10 років: про цілі та плани на майбутнє
У мене є чітке бачення розвитку наших проєктів, а точніше нашої «екосистеми». Цього року ми вже оновили програму, і на сайті з’явилися нові курси.
Наша мета — досягти високого рівня впізнаваності. Хотілося б вийти на міжнародний рівень і мати представництва в різних країнах.
Щодо масштабних проєктів, я дійсно вірю в їх потенціал. Завжди намагаюся робити щось вагоме, і мій підхід — або щось велике, або нічого. Хочу, щоб наші курси були номером один у своїй сфері, а NETFORCE Company — лідером у своїй галузі. Хоча це все в рамках однієї теми — DevOps. Здається, що це просто, але ми маємо вже п’ять різних продуктів для цієї теми.
Про викладання, навчання і студентів
Чому вирішив спробувати себе у ролі викладача?
Мабуть, частина моєї мотивації та прагнення до навчання походить із родини. Моя мама, яка була вчителькою біології, завжди надихала мене своїм захопленням наукою та навчанням. Вона вміла так цікаво розповідати про природу, що навіть найскладніші концепції ставали зрозумілими і захопливими. Мій дідусь по татовій лінії, директор школи та вчитель математики й історії, також вплинув на моє сприйняття освіти. У нашій родині завжди цінували знання і прагнення до навчання, що, безумовно, заклало основи для мого власного шляху.
З дитинства я вважав навчання шляхом до особистісного зростання і усвідомлював, що можу пояснювати матеріал однокласникам, що давало мені впевненість і задоволення. Я охоче виходив до дошки, щоб ділитися знаннями, адже це стало для мене грою, де я реалізовував свої ідеї. Я ніколи не боявся публічності і з цікавістю виступав на різних заходах, попри те, що багато людей уникають такої уваги.
Коли ми з Олександром запускали нашу компанію, навколо нас розпочався бум курсів, що спонукало нас ділитися знаннями з новими фахівцями та виховувати наступне покоління DevOps-інженерів. Ми мали значний досвід у цій галузі, і, зустрівшись, зрозуміли, що можемо багато дати новим спеціалістам, адже курси в IT лише починали з’являтися і не охоплювали актуальні теми. Моя історія — це результат багатьох чинників, які разом створюють єдину картину, і я переконаний, що завдяки цій складності ми змогли досягти успіху.
Навчання — це процес, який ніколи не закінчується. Саме в цьому процесі я відчуваю справжнє задоволення. Я розумію, що наше завдання полягає не лише в передачі знань, але й у створенні умов для їх ефективного засвоєння. Я вірю, що, навчаючи інших, ми не лише допомагаємо їм зрости професійно, а й збагачуємо власний досвід та знання. Це завжди взаємний процес, де кожен виграє.
Як стається метч зі студентами?
На мій погляд, освіта — це не лише передача знань, а й формування особистості, і я прагну бути викладачем, до якого студенти можуть звертатися за підтримкою не лише в навчанні. Я вірю у важливість глибокого розуміння технологій і, якщо не розберуся з чимось на 100%, не переходжу до наступного етапу, що стимулює мене витрачати час на навчання та опанування нових концепцій. Здатність пояснювати складні ідеї іншим підкреслює моє розуміння теми та робить мене кращим викладачем і наставником.
Про підхід до занять: що працює краще — імпровізація чи підготовка?
У своїй практиці я завжди намагаюся бути готовим до кожного заняття. Теми, які я обираю для навчання, відомі заздалегідь, і я не ставлюсь до підготовки легковажно. Але, як і в будь-якій динамічній галузі, в DevOps часто виникають ситуації, коли нові оновлення чи зміни технологій вимагають миттєвого реагування. Я ціную зворотний зв’язок, який отримую, і готовий працювати над покращенням наших курсів.
Про епоху та хайп довкола ШІ
Зараз важливо зрозуміти, що штучний інтелект (ШІ) — це не нова концепція. Наприклад, візьмемо текстовий редактор, як-от Word: його функція підказок щодо виправлення помилок — це одна з форм штучного інтелекту.
Досить часто ми сприймаємо ШІ у контексті фільмів, де роботи захоплюють світ, і, звісно, це формує певний образ. Але насправді штучний інтелект — це просто технологія, яка з часом проникла у наше повсякденне життя. Можливо, зараз ми спостерігаємо більше хайпу навколо цієї теми, ніж реального впливу на наше життя.
Багато людей бояться, що їхні робочі місця будуть під загрозою. Хоча в певному сенсі це правда, водночас чимало професій трансформуються.
Крім того, нові напрямки, як-от MLOps і AIOps, починають активно розвиватися. Це відкриває нові можливості для роботи та навчання. І хоча я сам поки не використовую ШІ у своїй щоденній практиці, я не виступаю проти нього. Я не боюся, що він вкраде мої дані чи щось подібне. Це неминуче, як поширення інтернету та цифровізації.
Водночас я бачу, що деякі компанії намагаються впровадити ШІ лише для «галочки», щоб звучати сучасно, навіть якщо це не має сенсу для їхнього бізнесу.
Однак нещодавно я виконував цікавий медичний проєкт, де застосування ШІ було навпаки дуже виправданим. Суть проєкту: пацієнти можуть голосом диктувати свої симптоми, а система ШІ перетворює голос на текст і допомагає знайти первинні рішення. Якщо симптоми не критичні, пацієнт може спробувати розв’язувати проблему самостійно, а в разі потреби — звернутися до лікаря.
Це приклад реального використання ШІ, яке має сенс і потенціал. Безумовно, він вбудовується в наші смартфони та інші пристрої, роблячи наше життя зручнішим.
«Людина навіть без технічного бекграунду, але з великою мотивацією, може стати хорошим спеціалістом». Про якість ІТ-освіти в Україні
Стосовно університетів, то у нас вони далеко не завжди відповідають актуальним потребам практичної підготовки. Багато випускників зізнаються, що основні корисні навички вони отримують не в університетах, а під час роботи або на додаткових курсах.
І тут альтернативою стають короткострокові курси. Людина навіть без технічного бекграунду, але з великою мотивацією, може стати хорошим спеціалістом. На нашому блозі є історії людей, які переходять в IT із зовсім інших галузей — скажімо, від хімії до DevOps. І я вважаю, що це дуже показово, адже на відміну від університетів, такі курси дають можливість не просто «тренувати мозок», а справді готують до роботи, відповідаючи на реальні потреби ринку.
Це добре показує, що тобі не обов’язково 4-6 років навчатись, щоб опанувати нову спеціальність. Наші курси конкурентні з іноземними і, я думаю, часто навіть кращі за них. Це пов’язано з тим, що наш підхід авторський, побудований на власних ідеях і досвіді. Я та Олександр прагнемо передати саме те, що потрібно для роботи в реальних умовах.
Про war-work-life balance і що драйвить, крім роботи
До вторгнення наше корпоративне життя було надзвичайно активним і насиченим. Ми з командою, а також окремі співробітники, мали свої традиції: часто організовували спільні виїзди у квест-кімнати, святкували дні народження компанії, проводили корпоративи.
Проте після вторгнення все змінилося. Принципово я почав уникати будь-яких розваг, які не стосуються родини. Наразі все, що можу собі дозволити, — це прогулянки з сім’єю.
Якби не війна, я з Олександром із задоволенням відвідував би IT-конференції. Його не вистачає — він зараз на службі, і ми дуже рідко можемо поспілкуватися. Такі моменти нагадують, як важливо мати підтримку близьких і колег, навіть якщо ми зараз далеко один від одного.
Поради тим, хто хоче розвиватись в професії DevOps Engineer
- Сумніви — це абсолютно нормально. Коли ми з Олександром розпочинали свою справу, теж не були на 100% впевнені, що все піде за планом. Ми знали, що докладемо максимум зусиль, але навіть для нас це був ризик. Схожий стан відчувають і наші студенти. Але на відміну від нас, їм не потрібно кардинально змінювати своє життя чи звільнятися з роботи, щоб випробувати цей новий шлях. Історії тих, хто вчився на курсі «DevOps з нуля», свідчать про те, що зусилля варті результату, якщо людина дійсно бажає змінити кар’єру.
- Щодо ситуації на ринку IT: зараз багато людей турбує невизначеність. Складно передбачити, як зміниться ринок через кілька місяців, і чи буде легко знайти роботу після завершення курсу. Однак ми готуємо студентів не просто до складання іспиту, а до того, щоб вони змогли проявити себе в умовах реальної роботи, володіючи усіма необхідними навичками для початку кар’єри в DevOps. Зрештою, хто шукає роботу, той завжди її знайде.
- Ми постійно вдосконалюємо програму та підбираємо викладачів із практичним досвідом, але, звісно, може трапитися, що стиль викладання не підійде конкретному студенту. І тут ми йдемо назустріч — відкриті до критики та готові надати відшкодування. Це частина нашої філософії: ми хочемо, щоб люди, які навчаються у нас, були задоволені результатом і відчували користь від курсів.
- Всі наші курси, зокрема «DevOps з нуля», дозволяють студентам працювати і навчатися одночасно. Це дає можливість застосовувати нові знання на практиці або ж перевірити, наскільки напрям дійсно цікавий.
Ніжно нагадуємо! У ITEDU триває набір на курс «DevOps з нуля», студентами можуть стати і новачки, і світчери, і практики. Про те, як відбувається навчання, дізнавайся в нашого менеджера.