Ручне встановлення пакетів AUR у системах на базі Arch

Arch Linux — це система для тих, хто хоче не просто користуватися операційкою, а розуміти, що саме в ній працює і як. 

У цьому гайді розкажемо, як вручну зібрати та встановити пакети з AUR. Також пояснимо, що таке PKGBUILD, навіщо це потрібно і як безпечно працювати з такими файлами.

Що таке AUR і навіщо він потрібен?

Офіційні репозиторії Arch покривають більшість потреб. Але деяких програм там може не бути — наприклад, пропрієтарних браузерів або рідковживаних CLI-утиліт. 

У таких випадках виручає AUR (Arch User Repository) — сховище, де користувачі діляться файлами PKGBUILD. Це текстові скрипти, у яких описано, де взяти вихідні файли, які залежності потрібні і які команди слід виконати для збирання програми.

AUR не містить готових бінарників — ти сам компілюєш програму під свою систему, маючи повний контроль над процесом.

Це дозволяє встановлювати найновіші версії програм, налаштовувати процес під себе та перевіряти, що саме потрапляє в систему.

Важливо: пакети з AUR не проходять офіційної перевірки. Завжди переглядай вміст PKGBUILD перед встановленням.

Чому варто спробувати ручне встановлення з AUR?

Більшість користувачів використовують для роботи з AUR так звані хелпери — утиліти на кшталт yay, paru, trizen. Вони автоматизують процес: шукають пакети, перевіряють залежності, збирають і ставлять. Це зручно, але є ризики:

  • ти не завжди бачиш, що саме виконується в системі;
  • некоректні або застарілі файли PKGBUILD можуть спричинити помилки або конфлікти;
  • автоматизація може приховати критичні попередження під час збірки.

Тому ручне встановлення — це варіант для тих, хто хоче мати контроль і розуміти процес від початку до кінця. І це не так складно, як здається.

Що потрібно підготувати перед початком?

Щоб мати змогу збирати пакети з AUR вручну, потрібні базові інструменти для завантаження коду та компіляції. У більшості систем Arch вони не встановлюються автоматично.

Перевір і, за потреби, встанови:

sudo pacman -S –needed git base-devel

  • git — для клонування репозиторіїв;
  • base-devel — набір утиліт (make, gcc, autotools), необхідних для збирання пакетів.

Як встановити пакет?

Покажемо повний цикл на прикладі Google Chrome — пропрієтарного браузера, який не входить до офіційних репозиторіїв Arch.

Крок 1: Знайди потрібний пакет

  • Перейди на офіційний сайт AUR;
  • Введи назву пакета, наприклад google-chrome;
  • У списку зверни увагу на колонки Votes та Last Updated — це допоможе обрати актуальну та версію з підтримкою.

Крок 2: Клонування репозиторію

Скопіюй Git Clone URL зі сторінки пакета та виконай у терміналі:

git clone https://aur.archlinux.org/google-chrome.git

cd google-chrome

Крок 3: Перевір PKGBUILD

Відкрий основний файл з описом збірки:

less PKGBUILD

Зверни увагу на ключові параметри:

  • source — звідки береться програма (наприклад, .deb-файл з офіційного сайту);
  • depends — залежності, які буде встановлено;
  • підозрілі або зайві команди в секціях prepare(), build() і package().

Якщо маєш досвід із shell-скриптами, можеш адаптувати PKGBUILD під свої потреби — наприклад, змінити директорію встановлення або уточнити залежності.

Крок 4: Збери та встанови пакет

makepkg -si

Пояснення ключів:

  • -s — перед встановленням автоматично встановлює всі необхідні залежності через pacman;
  • -i — після успішної збірки одразу встановлює створений пакет.

Цей процес займе трохи часу — залежно від розміру пакета і кількості залежностей. Тож маєш нагоду зробити каву.

Крок 5: Запусти програму

google-chrome-stable

Або знайди програму у своєму середовищі через меню застосунків.

Як оновлювати такі пакети?

Оскільки AUR — неофіційне сховище, pacman -Syu не оновить такі пакети. Треба робити це вручну:

cd ~/google-chrome

git pull

makepkg -si

Якщо з’явилась нова версія — вона замінить попередню версію під час встановлення. Якщо ні — змін не буде.

Як видалити встановлений пакет?

Для видалення використовуй звичайну команду:

sudo pacman -R google-chrome

Ця команда видаляє лише сам пакет. Якщо хочеш також прибрати непотрібні залежності та конфігураційні файли, скористайся:

sudo pacman -Rns google-chrome

Поради та додаткові можливості

  • Створи окрему директорію (наприклад, ~/builds), де зберігатимеш AUR-репозиторії та збірки. 
  • У файлі /etc/makepkg.conf можна пришвидшити збірку, дозволивши використання всіх ядер процесора. Для цього знайди рядок із MAKEFLAGS і встанови.
  • Якщо виникають помилки, читай коментарі на сторінці пакета — часто рішення вже є в обговореннях.
  • Використовуй namcap для перевірки готового пакета.

Висновок

Ручне встановлення з AUR — не лише про контроль, а й про навчання. Це дає змогу глибше зрозуміти, як працює твоя система, як відбувається збірка і як правильно керувати сторонніми пакетами.

А якщо хочеш керувати Linux впевнено — обирай наш авторський курс «Linux для новачків» та підвищуй свої скіли.

Залишити відповідь

Дякуємо, що поділились