Разом зі всіма перевагами хмари приходять і ризики. Від неправильно налаштованих доступів до витоку даних через банальну помилку — сценаріїв більш ніж достатньо.
Але зараз розповімо, на які моменти варто звернути увагу та покращити, щоб потім не виправляти ситуацію до 3 години ночі.
Заборони тіньові ІТ-сервіси
Іноді співробітник просто хоче зручно працювати — от і реєструє якийсь онлайн-сервіс, аби обійти внутрішню бюрократію. Але така ініціатива легко стає діркою в безпеці. Невідомі програми = ризики. Вони можуть не мати шифрування, дозволяти слабкі паролі або зливати дані куди завгодно.
Що зробити:
- Проводь регулярні огляди сервісів, які використовуються і помічай усе, що не санкціоновано.
- Додай обмеження на встановлення програм чи вихід у хмарні сервіси без дозволу.
- Не блокуй усе підряд, натомість пошукай зручні альтернативи для таких програм.
Пропиши правила
Мати політику — ще не означає дотримуватись її. Якщо правила зберігаються десь на диску в PDF і про них згадують раз на рік, користі від них трохи більше, ніж від фонового онлайн-мітингу.
Політики мають бути зрозумілими, актуальними й ефективними на практиці.
Що зробити:
- Чітко пропиши правила використання хмарних сервісів, зберігання даних і реагування на інциденти.
- Зроби ці політики доступними (і не тільки технічним фахівцям).
- Періодично оновлюй політики — інфраструктура змінюється — і внутрішні правила мають змінюватись разом із нею.
Впроваджуй аналітику поведінки
Щось тут не так: акаунт розробника раптом заходить з іншої країни та завантажує архіви, які йому не потрібні.
Поведінкова аналітика якраз і створена для таких штук: вона не просто реагує на помітні загрози, а помічає підозрілі шаблони, які вибиваються з норми.
Що зробити:
- Додай інструменти, які відстежують аномальну активність.
- Встанови оповіщення про підозрілу поведінку користувачів або систем.
Ввімкни логування
Без логів ти дуже довго й нудто будеш шукати, коли й через що виникла помилка. Пам’ятай, знати причину збоїв — це найкраще, що дозволить запобігти їм надалі.
Що зробити:
- Ввімкни логування подій безпеки (наприклад, AWS CloudTrail).
- Збирай логи централізовано, а не «де довелось».
- Додай просту систему оповіщень, щоб не перевіряти вручну.
Розділяй і обмежуй ресурси
Внутрішня інфраструктура не має бути схожа на гуртожиток, де все на купу. Розділяй середовища, мікросервіси, ресурси. Чим менше зайвих з’єднань, тим менше варіантів для атаки.
Що зробити:
- Використовуй VPC, підмережі та групи безпеки.
- Заблокуй відкриті порти, які не використовуються.
- Розділи dev, staging і prod — не тільки логічно, а й фізично.
Більше навчайся
У багатьох зламів одна причина — хтось клацнув не туди. Навіть досвідчений розробник може випадково натиснути на фішингове посилання або повторно використати пароль.
Що зробити:
- Додай трішки інтерактиву або внутрішніх фішинг-тестів — вони працюють краще за нудні лекції.
- Не обмежуйся одноразовим навчанням, воно має оновлюватись. Для цього можеш переглянути курси від IT Education Center — отримаєш актуальні знання та практичні кейси, як правильно поводитися із хмарою (формат корпоративного навчання також є).
Не давай доступ усім підряд
У хмарі дуже легко роздати права. І ще легше забути, кому саме ти їх роздав. А потім хтось із команди може мати адмінські доступи просто «щоб було», хоча працює лише з моніторингом.
Тому принцип найменших привілеїв (least privilege) — твій друг.
Надавай доступ лише до того, що справді потрібно у роботі. Плюс дбай про регулярний аудит ролей і прав, бо проєкти змінюються, а доступи часто залишаються.
Що зробити:
- Перевір, чи всі ролі в хмарі налаштовані за принципом мінімально необхідного.
- Видаляй користувачів, які більше не працюють з проєктом.
- Розмежовуй права на читання і на редагування — не змішуй усе в одному.
Впроваджуй принцип нульової довіри
Zero Trust базується на простому принципі: нікому не довіряй — навіть якщо це внутрішня мережа, знайомий пристрій чи твій колега.
Що зробити:
- Упровадь ідентифікацію користувачів і пристроїв на кожному етапі доступу.
- Використовуй мікросегментацію — жодна частина системи не має бачити більше, ніж потрібно.
Підготуй детальний план на випадок збою
У момент Х не можна шукати, як слід діяти. Усе має бути розписано заздалегідь: як виявити загрозу, кого сповістити, як обмежити шкоду, як відновити дані.
І головне — цей план треба тестувати, бо на папері працює будь-яка теорія.
Що зробити:
- Пропиши сценарії — не загальні «у разі інциденту», а чіткі кейси — витік з S3, злам акаунта розробника, зараження CI/CD. Що робити в кожному з них?
- Признач відповідальних — не «хтось із DevOps», а конкретна людина або команда з ролями. Хто аналізує, хто відключає, хто комунікує з клієнтами за потреби.
- Додай інструкції з відновлення — як швидко повернути систему до стабільної роботи. І так, перевір чи бекап справді працює, а не просто «є».
- Проводи навчання й симуляції — змоделюй витік даних чи інфікування хмари шкідником — як реагує команда? Що спрацювало, а що забули?
- Не забувай про аналіз після інциденту — що сталося, як цього уникнути надалі, які політики/налаштування треба оновити?
Наостанок
Якщо ти хочеш, щоб хмара працювала на тебе — подбай, щоб її не зламали раніше, ніж вона полегшить твою роботу.
І це не про параною, а про відповідальний підхід до роботи з клаудом.
Поділись у коментарях, які з цих підходів вважаєш найдієвішими. Можливо, деякі вдасться інтегрувати до твоїх робочих процесів?
