Ручне встановлення пакетів AUR у системах на базі Arch
Arch Linux — це система для тих, хто хоче не просто користуватися операційкою, а розуміти, що саме в ній працює і як.
У цьому гайді розкажемо, як вручну зібрати та встановити пакети з AUR. Також пояснимо, що таке PKGBUILD, навіщо це потрібно і як безпечно працювати з такими файлами.
Що таке AUR і навіщо він потрібен?
Офіційні репозиторії Arch покривають більшість потреб. Але деяких програм там може не бути — наприклад, пропрієтарних браузерів або рідковживаних CLI-утиліт.
У таких випадках виручає AUR (Arch User Repository) — сховище, де користувачі діляться файлами PKGBUILD. Це текстові скрипти, у яких описано, де взяти вихідні файли, які залежності потрібні і які команди слід виконати для збирання програми.
AUR не містить готових бінарників — ти сам компілюєш програму під свою систему, маючи повний контроль над процесом.
Це дозволяє встановлювати найновіші версії програм, налаштовувати процес під себе та перевіряти, що саме потрапляє в систему.
Важливо: пакети з AUR не проходять офіційної перевірки. Завжди переглядай вміст PKGBUILD перед встановленням.
Чому варто спробувати ручне встановлення з AUR?
Більшість користувачів використовують для роботи з AUR так звані хелпери — утиліти на кшталт yay, paru, trizen. Вони автоматизують процес: шукають пакети, перевіряють залежності, збирають і ставлять. Це зручно, але є ризики:
- ти не завжди бачиш, що саме виконується в системі;
- некоректні або застарілі файли PKGBUILD можуть спричинити помилки або конфлікти;
- автоматизація може приховати критичні попередження під час збірки.
Тому ручне встановлення — це варіант для тих, хто хоче мати контроль і розуміти процес від початку до кінця. І це не так складно, як здається.
Що потрібно підготувати перед початком?
Щоб мати змогу збирати пакети з AUR вручну, потрібні базові інструменти для завантаження коду та компіляції. У більшості систем Arch вони не встановлюються автоматично.
Перевір і, за потреби, встанови:
sudo pacman -S –needed git base-devel
- git — для клонування репозиторіїв;
- base-devel — набір утиліт (make, gcc, autotools), необхідних для збирання пакетів.
Як встановити пакет?
Покажемо повний цикл на прикладі Google Chrome — пропрієтарного браузера, який не входить до офіційних репозиторіїв Arch.
Крок 1: Знайди потрібний пакет
- Перейди на офіційний сайт AUR;
- Введи назву пакета, наприклад google-chrome;
- У списку зверни увагу на колонки Votes та Last Updated — це допоможе обрати актуальну та версію з підтримкою.
Крок 2: Клонування репозиторію
Скопіюй Git Clone URL зі сторінки пакета та виконай у терміналі:
git clone https://aur.archlinux.org/google-chrome.git
cd google-chrome
Крок 3: Перевір PKGBUILD
Відкрий основний файл з описом збірки:
less PKGBUILD
Зверни увагу на ключові параметри:
- source — звідки береться програма (наприклад, .deb-файл з офіційного сайту);
- depends — залежності, які буде встановлено;
- підозрілі або зайві команди в секціях prepare(), build() і package().
Якщо маєш досвід із shell-скриптами, можеш адаптувати PKGBUILD під свої потреби — наприклад, змінити директорію встановлення або уточнити залежності.
Крок 4: Збери та встанови пакет
makepkg -si
Пояснення ключів:
- -s — перед встановленням автоматично встановлює всі необхідні залежності через pacman;
- -i — після успішної збірки одразу встановлює створений пакет.
Цей процес займе трохи часу — залежно від розміру пакета і кількості залежностей. Тож маєш нагоду зробити каву.
Крок 5: Запусти програму
google-chrome-stable
Або знайди програму у своєму середовищі через меню застосунків.
Як оновлювати такі пакети?
Оскільки AUR — неофіційне сховище, pacman -Syu не оновить такі пакети. Треба робити це вручну:
cd ~/google-chrome
git pull
makepkg -si
Якщо з’явилась нова версія — вона замінить попередню версію під час встановлення. Якщо ні — змін не буде.
Як видалити встановлений пакет?
Для видалення використовуй звичайну команду:
sudo pacman -R google-chrome
Ця команда видаляє лише сам пакет. Якщо хочеш також прибрати непотрібні залежності та конфігураційні файли, скористайся:
sudo pacman -Rns google-chrome
Поради та додаткові можливості
- Створи окрему директорію (наприклад, ~/builds), де зберігатимеш AUR-репозиторії та збірки.
- У файлі /etc/makepkg.conf можна пришвидшити збірку, дозволивши використання всіх ядер процесора. Для цього знайди рядок із MAKEFLAGS і встанови.
- Якщо виникають помилки, читай коментарі на сторінці пакета — часто рішення вже є в обговореннях.
- Використовуй namcap для перевірки готового пакета.
Висновок
Ручне встановлення з AUR — не лише про контроль, а й про навчання. Це дає змогу глибше зрозуміти, як працює твоя система, як відбувається збірка і як правильно керувати сторонніми пакетами.
А якщо хочеш керувати Linux впевнено — обирай наш авторський курс «Linux для новачків» та підвищуй свої скіли.