Як зібрати власний дистрибутив Linux?

Хочеш мати систему, яка виглядає й працює саме так, як потрібно тобі? Тоді варто спробувати створити власний дистрибутив Linux. Це не складніше, ніж зібрати LEGO: обираєш основу, додаєш потрібні програми, налаштовуєш вигляд — і отримуєш свій персональний варіант Linux.

У цьому гайді розберемось, навіщо це робити, які є способи та як пройти процес від початку до готового образу.

Навіщо збирати власний дистрибутив?

Іноді стандартних дистрибутивів замало. Якщо тобі бракує:

• легкий LiveCD з мінімальним набором утиліт;
  
• кастомна система для автоматизованої інсталяції на кілька машин;
  
• дистрибутив для навчання чи серйозної оптимізації;
  
• просто середовище, яке «заточене» під твої звички.

Головна перевага Linux — відкритість. Можеш змінювати ядро, shell, менеджер вікон, налаштування, теми, набір софту — буквально все. Але щоб не захлинутись у цьому морі можливостей, потрібен план.

Три способи створення дистрибутиву

1. Кастомізація готового дистро

Найпростіший спосіб — взяти готову систему (наприклад, Ubuntu), налаштувати її й перетворити в новий ISO-образ.

Для цього існують інструменти:

• Systemback — створює Live-систему з уже налаштованого середовища.
• Reconstructor, UCK, Respin — утиліти з графічним інтерфейсом для редагування Ubuntu або Debian.
• Distroshare Ubuntu Imager — скрипт, що автоматизує створення образу.

Цей метод добре підходить для новачків або тим, хто хоче швидко налаштувати все під себе.

2. Створення з допомогою спеціалізованих платформ

Це вже вищий рівень. Ти можеш побудувати систему майже з нуля, обравши, які компоненти входять у дистрибутив, як вони взаємодіють, і який вигляд має система.

Найвідоміші інструменти:

• Buildroot — дозволяє зібрати мінімалістичну систему для вбудованих пристроїв або старих ПК.
• Yocto Project — платформа для створення кастомних дистрибутивів, навіть для промислових або IoT-пристроїв.
• Linux From Scratch (LFS) — посібник, що дозволяє вручну зібрати все: ядро, драйвери, утиліти — з вихідного коду.

Ці варіанти потребують більше часу й технічного розуміння, але дають повну свободу.

3. Онлайн-сервіси

Деякі проєкти дозволяють створити дистрибутив прямо в браузері:

• SUSE Studio Express — можна налаштувати базу openSUSE через вебінтерфейс.
• Instalinux.com — для дуже легких або базових систем.

Процес створення дистрибутиву

Покроково розглянемо простий варіант: кастомізація Ubuntu з подальшим створенням ISO за допомогою Systemback.

Крок 1. Підготуй середовище

• Завантаж ISO-файл Ubuntu з офіційного сайту. Рекомендуємо стандартну Ubuntu Desktop LTS — вона стабільна, добре підтримується і на її основі легко створити власну збірку.
• Встанови його на віртуальну машину через VirtualBox або іншу програму.
• Налаштуй ресурси:
  
  –Оперативна пам’ять: виділи щонайменше 2 ГБ, оптимально — 4 ГБ.
  –Жорсткий диск: обери створення нового віртуального диска (формат VDI), розмір — не менше 15–20 ГБ.
  –Тип зберігання: краще динамічний (щоб диск розширювався лише за потреби).
  
• Натисни «Створити».

Це безпечне середовище для експериментів — якщо щось піде не так, просто видали віртуальну машину.

Крок 2. Налаштуй систему під себе

Тепер, коли в тебе є встановлена копія Ubuntu у віртуальній машині, саме час перетворити її на щось своє. 

Тут ти можеш додати все, що потрібно для щоденної роботи, і прибрати зайве. Фактично, ти створюєш «обличчя» свого майбутнього дистро.

• Встанови необхідні програми
  
  У стандартній Ubuntu є лише базовий набір програм. Додай ті, з якими працюєш щодня. Наприклад:
  
  – Браузери: Firefox є за замовчуванням, але можна встановити Chrome або Brave.
  – Графічні редактори: GIMP, Inkscape.
  – Офісні пакети: LibreOffice або Calligra.
  – Редактори коду: VS Code, Sublime Text, Geany.
  – Утиліти: Synaptic (графічний менеджер пакунків), Timeshift (резервне копіювання), GNOME Tweaks (налаштування інтерфейсу).
  
• У стандартному Ubuntu часто є програми, які не всім потрібні. Наприклад, якщо ти не користуєшся LibreOffice, його можна видалити.

Команди для очищення:

sudo apt-get remove –purge libreoffice*

sudo apt-get clean

sudo apt-get autoremove

• Зміни зовнішній вигляд — шпалери, теми, іконки.
• Налаштуй автозапуск, мову, розкладку клавіатури.

Крок 3. Встанови Systemback

Systemback дозволяє створити Live-версію системи — фактично, зліпок того, що ти тільки-но налаштував.

У терміналі введи:

sudo add-apt-repository ppa:nemh/systemback

sudo apt update

sudo apt install systemback

Після встановлення запусти Systemback і введи пароль.

Крок 4. Створи Live-систему

• У Systemback обери пункт «‎Create Live System»‎.
• Назви свою систему, наприклад «‎MyLinux»‎.
• Натисни «‎Create new»‎ і отримаєш файл .sblive.

Це може зайняти від кількох хвилин до години — залежно від розміру системи.

Крок 5. Перетвори в ISO

Повернись до головного вікна Systemback і натисни «Convert to ISO». Обери створений .sblive, натисни «Конвертувати».

Результат — готовий ISO-образ твого дистрибутиву, який можна записати на USB-накопичувач або диск.

Що ще можна зробити?

• Додай оновлення: налаштуй автоматичне оновлення системи через apt.
• Налаштуй завантаження: GRUB уже вбудований у більшість дистрибутивів. Його можна залишити або кастомізувати.
• Створи LiveUSB: скористайся утилітами Rufus (на Windows) або dd (у Linux).

Висновок

Створення власного дистрибутиву Linux — це не обов’язково щось складне чи страшне. Це реальна можливість зробити під себе, навчитися нового і краще зрозуміти, як працює твоя операційка.

Без основ важко рухатись далі. Якщо ти тільки починаєш — обирай курс Linux для новачків та хутчіше реєструйся.