9 підходів для безпеки у хмарі

Разом зі всіма перевагами хмари приходять і ризики. Від неправильно налаштованих доступів до витоку даних через банальну помилку — сценаріїв більш ніж достатньо.

Але зараз розповімо, на які моменти варто звернути увагу та покращити, щоб потім не виправляти ситуацію до 3 години ночі.

Заборони тіньові ІТ-сервіси

Іноді співробітник просто хоче зручно працювати — от і реєструє якийсь онлайн-сервіс, аби обійти внутрішню бюрократію. Але така ініціатива легко стає діркою в безпеці. Невідомі програми = ризики. Вони можуть не мати шифрування, дозволяти слабкі паролі або зливати дані куди завгодно.

Що зробити:

  • Проводь регулярні огляди сервісів, які використовуються і помічай усе, що не санкціоновано.
  • Додай обмеження на встановлення програм чи вихід у хмарні сервіси без дозволу.
  • Не блокуй усе підряд, натомість пошукай зручні альтернативи для таких програм.

Пропиши правила

Мати політику — ще не означає дотримуватись її. Якщо правила зберігаються десь на диску в PDF і про них згадують раз на рік, користі від них трохи більше, ніж від фонового онлайн-мітингу.

Політики мають бути зрозумілими, актуальними й ефективними на практиці.

Що зробити:

  • Чітко пропиши правила використання хмарних сервісів, зберігання даних і реагування на інциденти.
  • Зроби ці політики доступними (і не тільки технічним фахівцям).
  • Періодично оновлюй політики — інфраструктура змінюється — і внутрішні правила мають змінюватись разом із нею.

Впроваджуй аналітику поведінки

Щось тут не так: акаунт розробника раптом заходить з іншої країни та завантажує архіви, які йому не потрібні. 

Поведінкова аналітика якраз і створена для таких штук: вона не просто реагує на помітні загрози, а помічає підозрілі шаблони, які вибиваються з норми.

Що зробити:

  • Додай інструменти, які відстежують аномальну активність.
  • Встанови оповіщення про підозрілу поведінку користувачів або систем.

Ввімкни логування

Без логів ти дуже довго й нудто будеш шукати, коли й через що виникла помилка.  Пам’ятай, знати причину збоїв — це найкраще, що дозволить запобігти їм надалі.

Що зробити:

  • Ввімкни логування подій безпеки (наприклад, AWS CloudTrail).
  • Збирай логи централізовано, а не «де довелось».
  • Додай просту систему оповіщень, щоб не перевіряти вручну.

Розділяй і обмежуй ресурси

Внутрішня інфраструктура не має бути схожа на гуртожиток, де все на купу. Розділяй середовища, мікросервіси, ресурси. Чим менше зайвих з’єднань, тим менше варіантів для атаки.

Що зробити:

  • Використовуй VPC, підмережі та групи безпеки.
  • Заблокуй відкриті порти, які не використовуються.
  • Розділи dev, staging і prod — не тільки логічно, а й фізично.

Більше навчайся

У багатьох зламів одна причина — хтось клацнув не туди. Навіть досвідчений розробник може випадково натиснути на фішингове посилання або повторно використати пароль.

Що зробити:

  • Додай трішки інтерактиву або внутрішніх фішинг-тестів — вони працюють краще за нудні лекції.
  • Не обмежуйся одноразовим навчанням, воно має оновлюватись. Для цього можеш переглянути курси від IT Education Center — отримаєш актуальні знання та практичні кейси, як правильно поводитися із хмарою (формат корпоративного навчання також є).

Не давай доступ усім підряд

У хмарі дуже легко роздати права. І ще легше забути, кому саме ти їх роздав. А потім хтось із команди може мати адмінські доступи просто «щоб було», хоча працює лише з моніторингом.

Тому принцип найменших привілеїв (least privilege) — твій друг. 

Надавай доступ лише до того, що справді потрібно у роботі. Плюс дбай про регулярний аудит ролей і прав, бо проєкти змінюються, а доступи часто залишаються.

Що зробити:

  • Перевір, чи всі ролі в хмарі налаштовані за принципом мінімально необхідного.
  • Видаляй користувачів, які більше не працюють з проєктом.
  • Розмежовуй права на читання і на редагування — не змішуй усе в одному.

Впроваджуй принцип нульової довіри

Zero Trust базується на простому принципі: нікому не довіряй — навіть якщо це внутрішня мережа, знайомий пристрій чи твій колега. 

Що зробити:

  • Упровадь ідентифікацію користувачів і пристроїв на кожному етапі доступу.
  • Використовуй мікросегментацію — жодна частина системи не має бачити більше, ніж потрібно.

Підготуй детальний план на випадок збою

У момент Х не можна шукати, як слід діяти. Усе має бути розписано заздалегідь: як виявити загрозу, кого сповістити, як обмежити шкоду, як відновити дані.

І головне — цей план треба тестувати, бо на папері працює будь-яка теорія.

Що зробити:

  • Пропиши сценарії — не загальні «у разі інциденту», а чіткі кейси — витік з S3, злам акаунта розробника, зараження CI/CD. Що робити в кожному з них?
  • Признач відповідальних — не «хтось із DevOps», а конкретна людина або команда з ролями. Хто аналізує, хто відключає, хто комунікує з клієнтами за потреби.
  • Додай інструкції з відновлення — як швидко повернути систему до стабільної роботи. І так, перевір чи бекап справді працює, а не просто «є».
  • Проводи навчання й симуляції — змоделюй витік даних чи інфікування хмари шкідником — як реагує команда? Що спрацювало, а що забули?
  • Не забувай про аналіз після інциденту — що сталося, як цього уникнути надалі, які політики/налаштування треба оновити?

Наостанок

Якщо ти хочеш, щоб хмара працювала на тебе — подбай, щоб її не зламали раніше, ніж вона полегшить твою роботу.

І це не про параною, а про відповідальний підхід до роботи з клаудом.

Поділись у коментарях, які з цих підходів вважаєш найдієвішими. Можливо, деякі вдасться інтегрувати до твоїх робочих процесів?

Залишити відповідь

Дякуємо, що поділились