«Мене переповнює бажання ділитися тим, що знаю», — викладач ITEDU Василь Верцинський
В Україні чимало кваліфікованих ІТ-спеціалістів: фахівців з кібербезпеки, системних адміністраторів, DevOps-інженерів, але бути класним спеціалістом — це не завжди означає бути ще й крутим і цікавим викладачем. Мало кому вдається пояснити складні терміни та як вирішувати певні завдання простими словами для студентів з різним бекграундом та рівнем знань.
Однак Василь Верцинський вирішив займатися саме цим. І тепер він викладає для усіх тих, хто наважився на кар’єрні зміни та зараз підкорює ІТ на курсі «DevOps з нуля».
Ми поспілкувалися з Василем, щоб дізнатися більше про нього, як про особистість, як фахівця та викладача. Про виклики в роботі, підходи у викладанні та поради, які знадобляться кожному, кого приваблює ІТ — дізнавайся далі.
Посада: ІТ Expert у FS[COUA], Ex Head of IT Department у OCEAN-SHIPYARD LLC
Попередня освіта: Чорноморський національний університет ім. П. Могили, факультет екології та охорони навколишнього середовища
В його стеку: Linux, Networking, OS Security. MySQL, MongoDB, PostgreSQL, NoSQL. Python, SQL, C, Shell scripting (BASH). Git, GitLab, Github. AWS. Docker, KVM. Ansible, Jenkins, Terraform
Працює з: IT-інфраструктурою, IoT, високонавантаженими системами з акцентом на кібербезпеку
Бекграунд: 10+ років досвіду роботи в ІТ
«Це в мене в крові». З чого розпочався шлях в ІТ
Мій шлях розпочався зі звичайного захоплення комп’ютерною технікою, можна сказати, що це в мене в крові: моя мати — інженер-програміст, а батько — інженер-електронник.
Тому ще з дитинства мене оточувала «комп’ютерна атмосфера». Мати брала мене з собою на роботу, де я міг побачити ці чарівні комп’ютери, а особливо приносило радість те, що на них можна було пограти 🙂 Згодом з’явився інтерес і до того, що ж там усередині. І очевидно що свій перший власний комп’ютер теж збирав самостійно (а ще більше перезбирав).
Однак так склалися обставини, що моя перша освіта не пов’язана з ІТ. Так, я хотів вступити на комп’ютерний факультет, але екзамен з ключового предмету «математика» мені не піддався. Хоча в школі мав відмінні оцінки з цього предмету, балів для проходження конкурсу забракло, та щоб не гаяти час вступив на екологічний факультет із потаємною метою перевестися на наступному курсі на комп’ютерний. Та сталося не так як гадалося, коли мені відкрилися перспективи нової професії, можливість вивчати природничі науки із використанням складним технічних інструментів та фреймворків, краще розуміти процеси які протікають навколо, а також змінювати світ, в якому ми живемо — тож рішення продовжити навчання на екологічному факультеті було очевидним.
Під час навчання майже не вилазив із комп’ютерних класів, підробляв в інтернет-кафе, допомагав знайомим із налаштуванням операційних систем та програм і врешті сколотив собі непогану базу для системного адміністрування.
В подальшому вже коли працював на різних підприємствах, теж приділяв багато уваги інформаційним технологіям.
Знайомство із Linux теж було спонтанним. Все почалося з бажання оптимізувати процес обробки дзвінків в невеличкій компанії, де я працював на той момент. Купувати офісну АТС було задорого, тож намагалися знайти для цього якесь софтверне рішення. Пошуковик видав слово «Asterisk» і я занурився у його документацію. Як виявилося запуск цього софту під Windows був справою марудною і логічним рішенням було встановити Asterisk на Linux систему.
Звідти вже і почалася моя історія, з цього Linux: перша інсталяція системи, налаштування першого сервісу, а далі — ланцюгова реакція. А згодом, коли основна робота перестала приносити бажаний прибуток, виявилося, я володію достатніми знаннями, щоб розпочати повноцінну кар’єру в ІТ.
«Скрізь є свої нюанси та проблеми, головне не зупинятися і навчитися їх долати». Кар’єрний шлях: що було викликом?
Насправді на кожній роботі я стикаюся з різними викликами.
На першій позиції було складно в тому, що в мене була відсутня профільна освіта. Коли ти все робиш з нуля і вперше, то маєш прораховувати всі ризики. Необхідно чітко зрозуміти, що буде якщо я не зможу це зробити достатньо якісно, вкластися у термін, або не зроблю взагалі. Тут потрібно не боятися звертатися за професійною консультацією або віддати рішення на аутсорс. Адже спочатку була спокуса робити все самому. Вважаю, що це одна із найбільших моїх помилок.
Моя перша менеджерська позиція — керівник департаменту ІТ на одному з великих промислових підприємств. До цього я займався здебільшого координуванням роботи IT підрозділів різних компаній. Робота була схожою, проте було значно менше навантаження та в деякому розумінні менше відповідальності. Та на цей раз все потрібно було робити з нуля: розробляти структуру департаменту, вибудовувати зв’язки між департаментами, формувати команду, наймати та звільняти людей (що значно складніше), проводити аудит систем, що існували на той момент, розробляти стратегію розвитку та роадмапи, ну і зрозуміло, втілювати ці плани у життя.
Наступним етапом, набувши певної експертності, я обрав фріланс. Омріяна «свобода» яку мав надати цей вид організації робочих відносин принесла додаткові труднощі, оскільки тепер ти маєш бути не тільки менеджером, а й сам собі маркетологом, бухгалтером, технічним спеціалістом, а іноді і службою підтримки 24/7.
Зараз я теж обіймаю менеджерську посаду на фултаймі, та не зважаючи на попередній досвід, теж маю чимало викликів. Кожного разу думаю, що от коли прийду працювати в компанію «з іменем», то все буде відразу діяти злагоджено. Проте це так не працює. Скрізь є свої нюанси та проблеми, головне не зупинятися і навчитися їх долати.
«Навчання допомагає розширювати кругозір і водночас розуміти, як і те, що тобі подобається, так і те, що не для тебе». Про те, що допомагало долати виклики
ІТ-галузь еволюціонує досить швидко: коли я починав, то власне методи навчання, а також доступність, кількість і якість інформації сильно відрізняється, ніж тепер.
На перших етапах професійного зростання прогалини в знаннях я намагався закривати інформацією із тематичних форумів. Не менш важливою була і допомога ком’юніті.
З одного боку, мені як свічеру було важкувато, з іншого — у свічерстві теж є певні плюси. Наприклад, ти дійсно вчиш лише те, що тобі потрібно в роботі. Адже під час навчання «класичної освіти», тобі нав’язують купу матеріалу, який може тобі взагалі не знадобитися, та ще й може бути застарілим, і ти витрачаєш на цей мотлох багато дорогоцінного часу та енергії.
Саме тут рятує більш такий практичний підхід: беремо і робимо. Знаходимо і відкриваємо best practice та аналізуємо наскільки воно підходить під наш кейс. Але для цього потрібно мати певну схильність, аналітичне мислення і критичний підхід. Критичне мислення — особлива цінність, адже не все, що опубліковано навіть на авторитетних ресурсах, є правильним рішенням. Достатньо просто брати декілька статей з реалізації якоїсь ідеї з певного проєкту, дивитись як воно зроблене найкращим чином, як і чому це підходить для твоїх задач та найголовніше — не робити бездумно, а розбиратися в тому, що робиш. Тобто кожного разу думаєш: що зробить цей параметр, що робить цей об’єкт, що буде відбуватися тут і тут, які можливі наслідки, якщо воно не буде працювати, і так далі. Зараз все набагато простіше.
Перед тим, як прийти на цю роботу, я теж дуже вклався у свою освіту. Я зробив велетенський обліт. Адже чим більше ти набираєшся знань, тим сильніше здається, що ти можеш більше. І врешті я дійшов такого стану, що я стільки всього можу, що не знаю, ким я хочу працювати, щоб застосувати усі свої таланти та набуті знання.
Вдячний проєкту Wildau-Kharkiv IT Bridge, завдяки якому я зміг структурувати свої знання, бо саме подібної структурованості свічерам дуже не вистачає. Наприклад, ти міг робити якусь річ тисячу разів як частину процесу, а тут тобі нарешті пояснили її суть і тепер ти став краще розуміти цей процес і навіть можеш його вдосконалити.
Навчання допомагає розширювати кругозір і тим самим допомогти зрозуміти, що твоє, а що ні. Наприклад, ознайомившись із курсом Big Data чи Datamining, розумієш, що тут без фундаменталки — вищої математики — немає чого робити, хіба що ознайомитись із базовими поняттями та інструментарієм.
Минулого року проходив додатково курс із DevOps. Проте вивчати навіть певну фундаментальну дисципліну, але дивитися очима девопса і очима розробника — це насправді два різних підходи.
Full time робота VS freelance: всі за та проти
Основна перевага фрилансу — це свобода. Адже є люди, яким не подобається працювати з 8 чи 9 години ранку. Хоча, коли йде мова про графік — все це дуже умовно, оскільки чимало компаній можуть зробити для вас його дуже зручним та гнучким. Важливо, щоб всі задачі вирішувалися якісно та вчасно.
Людина, яка хоче працювати на фрилансі та отримувати стабільний дохід, повинна мати дуже потужні організаційні здібності, тобто вона має бути супер організована. Адже від цього залежить твоя репутація. Якщо на роботі ти захворів, чи щось інше трапилося, то тебе завжди підстрахують. На фрилансі тебе ніхто не підмінить, тому це може виявитися більш стресово, ніж тобі здається на перший погляд.
Інший важливий момент фриланса — це спілкування з клієнтами. Ти маєш розуміти, клієнти бувають різні: є адекватні, які тебе розуміють, але є й такі, з якими буде складно спілкувати, і не завжди з причини, що вони неадекватні, а здебільшого через попередній негативний досвід.
До того ж необхідно вміти писати гарні (особливо англійською) cover letters, тобто маєш різними способами навчитися презентувати себе: працювати на свою репутацію та збирати у своє портфоліо успішні проєкти.
Крім того, потрібно бути готовим, що якийсь на початках ти зароблятимеш мало, оскільки в тебе ще не настільки розвинені навички та недостатньо замовлень від клієнта, тож варто заздалегідь подбати про фінансову подушку.
Заходити на фриланс «зеленим» спеціалістом, дуже складно. Якщо людина з досвідом, то дійсно є шанс отримувати високий дохід, хоча навряд чи із перших замовлень. І це за умови, коли вона буде проявляти вищезгадані самоорганізованість і комунікабельність, а також навчиться вміло «торгуватися» із замовником, а в деяких випадках знатиме, як пояснити і переконати свого клієнта в тому, що вона якісно зробила свою роботу. Тобто для успішної роботи на фрилансі людина має мати розвинені хард і софт скіли, у неї має бути потужна експертність.
Наприклад, коли я на певній платформі (не буду її рекламувати) розпочинав свою діяльність як фрилансер, то люди до мене приходили не з простих питань, відповідь на які можна прочитати на Stack Overflow. Ці питання потребували high level експертності, над якими доводилося попітніти.
Окрім цього, більшість клієнтів перед тим як зробити вибір, зазвичай дивляться на твою репутацію: попередні замовлення, проєкти, відгуки клієнтів — все те чого у тебе на початку немає від слова «зовсім». І це проблема спільна як для джуна так і для сіньйорного фахівця.
Тому вважаю, що для початку новачкам краще спробувати себе в «класичному ІТ», а вже згодом, отримавши досвід, пробувати розвиватися у фрилансі.
«Мене переповнює бажання ділитися тим, що знаю». Чому вирішив спробувати себе у ролі викладача
У мене ставлення до того, чим займаюся, як до хобі. Дуже подобається, що можу розв’язувати досить складні задачі, що мої знання є актуальними і затребуваними, і бажання передавати їх зародилося давно. Тим паче коли неодноразово отримував схвальні відгуки після невеличких спонтанних майстер-класів.
Мене переповнює бажання ділитися тим, що знаю. Я навчав своїх підлеглих, коли займав лідові або менеджерські позиції, і бачив, що це дає свій результат. Також на всіх курсах або навчальних проєктах в яких брав участь останнім часом завжди займав проактивну позицію і не рідко був таким собі «помічником» викладача. Також завжди намагався впливати на навчальний процес, якщо він перетворювався на тупу начитку матеріалу. Здебільшого навчальні програми не завжди ідеальні: зазвичай перед тобою сидить людина, яка володіє унікальним досвідом, а розповідає те, що я можу прочитати на Вікіпедії. В такому випадку можна додатковими питанням спрямувати хід лекції в таке русло, щоб людина видала там якусь цікавинку, щось унікальне.
І ця проактивність відповідно давала можливість взяти в деяких моментах ініціативу у свої руки. Наприклад, на деяких курсах я проводив майстер-класи по роботі із системами Linux, bash скриптингу, тощо. Іноді це навіть зараховували як виконання якоїсь практичної/лабораторної роботи.
Ще коли навчався на магістратурі, то вивчав педагогіку, і як практика в мене була начитка лекцій зі свого профільного предмету для третього курсу соціологів, яка замість регламентованих двох занять простяглася на цілий триместр. Пригадую, що навіть була практика в школі й цей досвід був найскладнішим, оскільки було непросто тримати увагу аудиторії.
Ще однією мотивацією є те, що чим більше досвіду я передам, тим більше кваліфікованих українців зможуть отримати гарний офер, більше заробляти, а відтак більше донатити на ЗСУ і цей корисний ланцюжок можна продовжувати 🙂
Про підхід до занять: що працює краще — імпровізація чи підготовка?
Безперечно, готуватися потрібно обов’язково. Я переглядаю презентації та повторюю і проговорюю теорію, при необхідності роблю певні помітки.
Відверто кажучи, хвилювання є завжди. Однак з іншого, боку я не так сильно хвилююся, оскільки все непередбачуване, що могло трапитися зі мною — вже сталося: в мене вже і комп’ютер вимикався під час проведення занять, і світло зникало та інші кумедні казуси траплялися.
Проте імпровізація — інструмент, який дозволяє подолати хвилювання. Завдяки досвіду, впевнений, що зможу вийти з будь-якої ситуації.
Інше — це чесність, неодноразово траплялося на лекції, що зізнавався аудиторії, що міг не зрозуміти чи не знати якийсь момент і наступного разу ми поверталися до цього слайду, щоб проговорити це питання. Або намагаюся пограти у своєрідну гру зі студентами і запитати, що вони знають і думають щодо цього питання. Насправді це нормальна практика.
Найбільша цінність для студентів — побачити/дізнатися, в який спосіб спеціаліст високого рівня розв’язувати певні проблеми. Колись я теж як студент проходив курс з AWS і за період інтенсиву зрозумів, що найціннішим досвідом були ті моменти, коли в інструктора щось виходило і ми мали змогу спостерігати як висококласний спеціаліст розв’язує проблему — його підхід, методика виконання, хід думок та дій — це безцінно.
Для мене рівноцінно важливо бути, як і в ролі викладача, так і в ролі студента, оскільки я не можу знати все. При виборі курсів я завжди звертаю увагу на спікерів, власне за тими людьми, хто ці курси веде. Адже це дуже важливо, наскільки людина компетентна в цьому, наскільки в неї широкий практичний досвід, бо це така основна цінність. Якщо людина справді талановита і знає свою справу, вона знайде спосіб, як довести до вас до цілі, за якою ви прийшли.
Поради тим, хто хоче розвиватись в ІТ, зокрема в професії DevOps Engineer
1. Тобі має подобатися те, що ти вивчаєш, та щиро цікавити й захоплювати.
2. Розчарування на шляху може трапитися, буває, що від цього нікуди не дінешся. У будь-якому разі, коли людина оплачує навчання — це можна назвати інвестицією, завдяки якій вона може отримати знання, які знадобляться, або допоможуть краще зрозуміти, куди і як вам далі рухатися.
3. Якщо у тебе є знайомі в ІТ-сфері — ще краще: розпитай їх, хто і чим займається в їх компаніях, які є плюси і мінуси, що їм подобається у власній роботі. Також варто пройти безплатні курси для новачків і зрозуміти, чи тобі взагалі це заходить.
Є курс від Оксфорду під назвою CS50, який я завжди рекомендую тим, хто хоче «увійти в IT». Це базовий курс з програмування, який починається з дуже простих моментів. Але побудований він так, що людина, якій IT протипоказане, не зможе його пройти.
Курс вимагає наполегливості, комплексного підходу та системного мислення. Він постійно еволюціонує та дуже добре структурований, інтерактивний і цікаво поданий. (Чесно кажучи, якщо в майбутньому моя викладацька діяльність стане основною, то я хотів би викладати курс саме в такому стилі, як робить це David J. Malan — ведучий курсу CS50). Хоча через COVID-19 деякі частини проходили без інтерактиву, здебільшого курс проводиться із повною аудиторією студентів, де головний лектор демонструє на матеріал на сцені. Прості речі, як біти та байти, пояснюються за допомогою лампочок, що робить матеріал наочним і зрозумілим. Курс розрахований на широку аудиторію, і навіть якщо у тебе вже є певні знання, він все одно може бути корисним.
Я проходив цей курс ще у 2019-му, і він був дещо складним для мене, не дивлячись на певний практичний досвід. Інші студенти з нуля, мали певні проблеми, особливо в практичній частині через складність установки системи. Зараз курс перенесено на хмарну платформу, тому студентам вже не потрібно нічого встановлювати.
CS50 добре перекладений українською навчальною платформою Prometheus. Це не оригінальний курс Prometheus, але адаптація є досить якісною, з деякими доповненнями.
4. Якщо ти розглядаєш можливість увійти в ІТ-галузь, важливо розуміти, що необхідно постійно вчитися та пробувати нові технології. Ти можеш сумніватися у витратах на навчання, але знання, які отримаєш, окупляться з надлишком. Навіть якщо ти не станеш DevOps-інженером після курсу, базові знання з DevOps дозволять тобі розвиватися у трьох різних напрямках: системне адміністрування, QA і розробка.
Вивчаючи програмування, навички DevOps допоможуть тобі швидко налаштовувати робоче середовище. Наприклад, встановлення необхідних фреймворків займе лише 5 хвилин замість години, і ти не будеш дратуватися, якщо щось не працює. Не кажучи вже про налаштування CI/CD. Це чудовий старт для будь-якої кар’єри.
5. Якщо щось незрозуміло, потрібно обов’язково запитувати у викладача, що тебе цікавить. Завжди. За моїми спостереженнями, «пробиваються» саме ті, хто ставлять запитання, бо користуються можливістю отримати цінну інформацію від досвідченого практика.
У ITEDU триває набір на курс «DevOps з нуля», студентами можуть стати і новачки, і світчери, і практики. Про те, як відбувається навчання, дізнавайся в нашого менеджера.